Коли люди чують “РДУГ”, більшість досі уявляє гіперактивного хлопчика, який бігає класом, не може всидіти на місці та перебиває вчителя. І саме в цьому — одна з головних проблем.
Тому що жіночий РДУГ дуже довго просто не бачили.
Десятиліттями РДУГ досліджували переважно на хлопчиках і чоловіках, а жіночі прояви або не враховувалися, або вважалися “тривожністю”, “емоційністю”, “лінощами”, “перевтомою”, “характером” чи навіть “істеричністю”.
РДУГ у жінок — це не лише неуважність!
Жіночий СДВГ часто виглядає зовсім не так, як у чоловіків.
Це може бути:
- постійний шум думок у голові;
- емоційні “гойдалки”;
- тривожність;
- прокрастинація;
- відчуття перевантаження навіть від простих справ;
- хронічна втома;
- проблеми зі сном;
- імпульсивні покупки;
- залежності;
- переїдання або РХП;
- мігрені;
- ПМС, який буквально “вимикає” з життя;
- гіперчутливість до звуків, людей, критики;
- проблеми з концентрацією;
- постійне відчуття провини та “зі мною щось не так”.
У багатьох жінок роками діагностують:
- тривожний розлад;
- депресію;
- емоційне вигорання;
- біполярний розлад;
- “нервове виснаження”,
але при цьому сам РДУГ залишається непоміченим.
Чому гормони мають величезне значення?
У жінок симптоми РДУГ дуже пов’язані з гормональною системою.
Естроген напряму впливає на дофамін — один із ключових нейромедіаторів, який бере участь у:
- концентрації;
- мотивації;
- пам’яті;
- емоційній регуляції;
- відчутті задоволення.
Коли рівень естрогену падає — симптоми РДУГ часто посилюються. Саме тому багато жінок помічають погіршення:
- перед менструацією;
- після пологів;
- під час перименопаузи;
- ближче до 40 років.
Саме тому жінка зі РДУГ може роками “тягнути”, справлятися, бути успішною, а потім у якийсь момент ніби “розсипатися”.
Чому після 35–40 років стає набагато важче?
Багато жінок зі РДУГ кажуть одну й ту саму фразу:
“Раніше я якось справлялася. А зараз відчуття, ніби мене переїхав каток”.
І це не “лінь” і не “слабкість”.
До 40 років часто накопичується:
- хронічне виснаження;
- багаторічне маскування симптомів;
- перевантаження відповідальністю;
- материнство;
- робота;
- побут;
- емоційне вигорання.
А на це накладаються гормональні зміни перименопаузи. У результаті мозок перестає “вивозити” так, як раніше.
Багато жінок саме у 35–45 років вперше приходять на діагностику РДУГ.
Що ще часто йде поруч із жіночим РДУГ?
РДУГ рідко існує “сам по собі”.
Часто поруч можуть бути:
- тривожні розлади;
- депресія;
- РХП;
- шопоголізм;
- емоційні залежності;
- компульсивне переїдання;
- мігрені;
- атопічна шкіра;
- порушення сну;
- емоційна дисрегуляція;
- гіперчутливість;
- синдром хронічної втоми.
І проблема в тому, що жінки роками лікують лише наслідки, не розуміючи причину.
Як зрозуміти, чи може у вас бути РДУГ?
Варто звернути увагу, якщо у вас:
- постійний хаос у голові;
- складно починати навіть важливі справи;
- прокрастинація роками;
- багато незавершених справ;
- відчуття перевантаження від побуту;
- забудькуватість;
- складно утримувати увагу;
- проблеми з організацією часу;
- гіперфокус (можете “залипати” на щось годинами);
- емоційні перепади;
- імпульсивність;
- труднощі з відпочинком;
- постійне внутрішнє напруження;
- відчуття “я лінива/зі мною щось не так” ще з дитинства.
Особливо важливо звернути увагу, якщо:
- симптоми були ще у дитинстві;
- у вас є тривожність або депресія, які погано піддаються лікуванню;
- після 35 років стало значно важче справлятися зі звичним життям.
Що робити далі?
РДУГ — це не “модний діагноз” і не виправдання.
Але коли людина нарешті розуміє, як працює її мозок, у неї з’являється шанс перестати роками звинувачувати себе.
Для діагностики варто:
- звернутися до психіатра, який працює зі РДУГ у дорослих;
- пройти спеціалізовану діагностику;
- за потреби пройти тест MOXO.
MOXO допомагає оцінити:
- увагу;
- імпульсивність;
- гіперактивність;
- швидкість реакції;
- вплив зовнішніх подразників на роботу мозку.
Після діагностики людина часто вперше отримує не просто “у вас тривога”, а розгорнуте розуміння того:
- як працює її нервова система;
- чому вона виснажується;
- чому не працюють звичайні поради;
- як можна покращити якість життя.
Іноді діагноз не “ставить клеймо”, а навпаки — нарешті пояснює, чому вам усе життя було так складно.