Психолог онлайн Важненко Олександра Володимирівна
Важненко Олександра Володимирівна Психолог онлайн
Додати в вибране
Замовити консультацію
Тілесна пам'ять та ознаки, що тіло говорить з тобою
Психосоматичний осад

У психології це явище має назву тілесна памʼять або психосоматичний осад.

І це не метафора, а досліджений механізм. Коли людина переживає сильну емоцію (страх, біль, сором, знецінення), але не має ресурсу або дозволу її проявити, то емоція не зникає, а закріплюється в тілі.

Вона «осідає» у певних зонах:

  • щелепа (стриманий крик, пригнічена злість);
  • груди (стриманий плач, заборонений біль);
  • живіт (тривожність, яка не мала виходу);
  • таз (приниження, травми меж, сексуальність без безпеки);
  • спина (відповідальність, яку несли змалечку).

Тіло замикає ці історії в собі, доки не настане безпека, щоб їх вивільнити.

Чому «накриває» саме в моменти спокою

Бо саме в моменті розслаблення тіло отримує сигнал: «Тепер можна. Нарешті можна відпустити». «Можна не тримати. Можна не стримувати». І те, що трималось роками просто починає розтікатися як сльози А спазм, що вивертає назовні.

Це може бути:

  • плач під час медитації;
  • неконтрольоване дрижання після дихальної практики;
  • раптовий спазм у животі на розтягуванні;
  • відчуття дезорієнтації після сеансу масажу.

Що важливо зрозуміти

Тіло - це контейнер памʼяті, який тримає навіть те, що ми ніколи не усвідомлювали словами.

Особливо у тих, хто змалечку навчився:

  • не плакати при інших;
  • не «розкисати»;
  • не показувати слабкість;
  • не говорити про болюче.

Свідомість звикає обходити травму стороною. А тіло ні. Воно все це тримає. Чекає, поки ми дозріємо до зустрічі з собою.

Чому це особливо актуально зараз.

Після років війни, втрат, виїздів, адаптацій, ми перестали встигати відчувати. Ми виживаємо. Ми адаптуємось. Ми тягнемо.

Але тіло не забуло і постійно носить із ходою вантаж минулого травматичного досвіду. І як тільки стає трохи безпечніше, воно починає «говорити».

І саме зараз багато людей відчувають «непоясненний смуток», «дивну втому», «раптові сльози». Частим є відчуття тягаря на плечах, больові шийні синдроми. Біль не може зникнути від того,  що ми мовчимо. Саме тому дуже корисно не мовчати, а періодично потрохи вивільняти, виговорюватись.

Ознаки, що тіло говорить з тобою

  • Плач або тремтіння «без причини» після практик;
  • Блоки в голосі, що зникають при диханні або співі;
  • Спазми в животі, грудях, шиї при дотику
  • Відчуття дитячої вразливості після масажу/йоги;
  • Роздратування або сором після сеансу розслаблення.

Як допомогти собі в ці моменти

? Не зупиняй. Не соромся. Не аналізуй. Це момент вивільнення.

? Обійми себе. У прямому сенсі.

Дай тілу відчути: я поруч. Я не зраджу. Я витримаю.

? Дихай глибоко і ритмічно.

Повертай дихання у тіло.  Воно саме виведе тебе назад.

? Назви емоцію, навіть подумки.

«Мені сумно. Мені страшно. Мені боляче.» Це легалізує те, що виходить назовні.

? Пий воду, рухайся повільно.

Дай тілесній реакції завершитись природно.

І найважливіше - не лякай себе.

З тобою все нормально.  Це означає, що ти нарешті в безпеці настільки, щоб тіло могло сказати те, про що довго мовчало

І саме тому тобі плачеться.

Саме тому дрижиш.

Саме тому виникає «дивне» відчуття пустоти.

Висновок

Психіка може витіснити.

Свідомість - забути.

Але тіло пам’ятає.

Для того, щоб тебе повернути

Нехай цей біль виходить м’яко

Зі сльозами, з диханням, з теплом.

В безпечному просторі з комфортними людьми.

Ваш психолог, Олександра

Психолог онлайн Важненко Олександра Володимирівна
Важненко Олександра Володимирівна Психолог онлайн
Додати в вибране
Замовити консультацію