Досить знайомою є ситуація, коли поведінка дитини є непідконтрольною для дорослих, викликає у них роздратування, сором, авторитарну поведінку у відповідь, застосування психологічного і фізичного насильства. При цьому, важливо зазначити, що покарання ніяк не пов’язано з психологічним тиском або фізичним впливом на дитину. Але для розуміння варто зрозуміти, чим є поведінка у дітей і дорослих.
Поведінка – це будь-яка дія людини, яка несе за собою певну функцію, тобто, потребу.
Поведінкова психологія визначає чотири функції:
- досягнення бажаного,
- привернення уваги,
- сенсорна аутостимуляція,
- уникнення небажаного.
Приклад поведінки: дитина грається конструктором на килимку, мама підходить до дитини і дає інструкцію:
«Закінчуй гру, ми збираємось на вулицю».
Дитина починає плакати, кричати, кидати іграшки в маму. Мама відходить від дитини, дитина затихає і продовжує грати в конструктор.
В цьому прикладі ми можемо побачити дві функції: досягнення бажаного (грати в конструктор) і уникнення небажаного (мама відійшла, дитина перестала плакати). Знання функцій (потреб) поведінки дозволяє правильно спрямувати цю саму поведінку з меншим варіантом протесту. Наприклад, в цьому випадку, на інструкцію мами у дитини виникла фрустрація, яка спровокувала агресію. Тому тут можна використати зрозумілий для дитини таймер – пісочний годинник, запропонувати взяти частину іграшки з собою або поступово зменшувати поряд кількість конструктора, щоб дитина легше могла переключитись на іншу діяльність.
Приклад, наведений вище, розкриває нам ще одні характеристики – бажану і небажану поведінку.
Небажаною поведінкою є та, яка не сприяє комунікації, заважає розвитку навичок і знань або провокує антистимулючі сенсорні прояви, які носять відштовхуючий або соціально-неприйнятний характер (дитяча публічна мастурбація, гра власними виділеннями т.д.).
Чому в цьому випадку грубе гасіння прямою забороною, фізичне покарання, тиск на базові потреби не дасть перебудову, а лише травмує і підсилить небажану поведінку? Бо ці дії не закривають, а лише фруструють і відтерміновують потребу, яка все одно шукатиме шлях реалізації.
Натомість цього батьки мають заручатись двома інструментами – знанням про мотиваційні стимули та розумінням правильного покарання.
Мотиваційними стимулами є ті речі і дії, які дитині подобаються. Це можуть бути як харчові або матеріальні стимули, так і соціальні ритуали, які дають дитині позитивне відчуття і значиму увагу.
Покаранням є взаємодія дорослого з мотиваційними стимулами. Покарання буває позитивним і від’ємним.
Наприклад, дитина любить конструктор і не любить броколі. Мама поклала на тарілку дитині броколі, дитина викинула броколі з тарілки. Мама робить дві речі: або додає ще броколі на тарілку (позивне покарання, яке додає небажаний стимул) або забирає 3 деталі лего (від’ємне покарання, яке забирає бажаний стимул). Як видно з цього пояснення, поведінкове покарання немає нічого спільного з тиском на дитину, фізичним покаранням, приниженням особистості або неадекватним домінуванням дорослого. Воно спрямоване на демонстрацію наслідку від небажаних дій.
Якщо бажаєте знати більше про виховання дітей, розібратись у понятті «Нейровідмінності» та зрозуміти, чи має це відношення до Ваших дітей або маєте будь-які інші питання, які стосуються дитячо-батьківських відносин, чекаю Вас на моїй консультації.
в 
