Кризи в житті людини: шукати порятунку чи віднайти в ній ресурс.

Криза - страшне слово

Що викликає завмирання, заперечення і бажання її уникнути. Кожен з нас протягом життя проходить через кризи: вікові, сімейні, робочі, у відносинах, екзистенційні. Все життя людини від народження і до смерті сповнене кризами. Криза по суті своїй - це період життя, коли людина відчуває гостре незадоволення тим, що відбувається в житті на фоні занепаду сил, психічної нерівноваги, втрати сенсів та відчуття перманентної тривоги. Але й варто не забувати, що лише через кризи дитина розвивається, лише через кризи проростає особистість.

Часто ми лякаємось криз, намагаємось їх уникнути, чи проігнорувати, обходимо чи заперечуємо - наче криза це щось небезпечне і неприємне. Правду кажучи, проходження крізь кризу важко назвати приємним етапом життя, яким можливо насолоджуватись. Це, на перший погляд. Але, якщо не відвертатися від неї і бути більш уважним, то можна помітити ресурси, що криються під колючим панциром кризових процесів.

Криза будь-якого роду виникає в тому місці, де застарілі форми вже не працюють, не є підходящими.

Будь то сприйняття власної особистості через систему цінностей, чи відношення у стосунках (робочих, дружніх, сімейних). Важливим у цьому процесі є те, що старі форми вже не працюють і руйнуються. На їх місці мають вирости, вибудуватись нові. Але ж людина створіння полохливе і нове дуже часто лякає нас. А коли ще при створенні нового треба відмовитись від старого - це може стати катастрофою.

 Для більш комфортного проходження життєвих криз важливо не створювати їм перешкод. Що я маю на увазі. Не варто боротися з кризою, витрачаючи останні сили на підтримання старих форм. Якщо вже ви відчули, що у вашому житті настав кризовий період - не чиніть спротиву, не заперечуйте факт його існування, вдаючи, що все добре, як і було. Це, мабуть, перший і важливий крок у проходженні певного складного етапу життя - визнання факту кризи.

По-друге, не замикайтесь у собі, не ізолюйте себе від соціуму (рідних, близьких, друзів чи колег). Такий спосіб переживання кризових моментів може виснажити вас, в крайніх випадках привести до депресивного стану. Краще за все кризи переживаються за підтримки фахівців: особистої терапії, групової терапії, психологічного консультування тощо. Але, якщо ви не маєте змоги звернутись по допомогу до спеціаліста, то хоча б самі потурбуйтесь про себе. Знайдіть в собі сили і змогу виявити у  вашому оточенні людину, якій ви могли б розказати про переживання, ситуацію чи труднощі, що зараз є вашому житті. Безумовно, ви маєте довіряти цій людині, щоб мати змогу бути з нею відвертим без остраху оприлюднення ваших переживань. 

Якщо людина відмовляється визнавати факт кризового періоду,  ігнорує власні почуття та переживання, витрачає всі сили на підтримання старих форм і концепцій - рано чи пізно вона виснажиться. І через якийсь час зустрінеться з тим фактом, що якісь можливості втрачені, що сили вичерпані, що розвитку і руху в її житті немає. Такі усвідомлення можуть мати катастрофічні наслідки, коли одна не прожита криза посилиться іншою - кризою розчарованості і упущених можливостей. Це як рана, яку не лікували, а прикрили ганчіркою, щоб не видно було. І в якийсь момент треба вже не пластир і йод, а хірургічне втручання. То ж вмійте турбуватись про себе, розділяючи власні  переживання з навколишнім світом, але будьте уважні при цьому де, коли і з ким ви це робите.

Доволі часто для переживання кризи людині достатньо просто розповісти про труднощі, вербалізувати (промовити) власні почуття, поділитися страхами чи тривогами з іншою людиною. Вивільнення переживань може допомогти виявити, а що ж там за ресурси криються у тій чи іншій кризі. Бо чим більше ви мовчатимете і будете знаходитись на самоті, тим більшими ставатимуть ваші страхи, і тим складніше буде вам вибиратися із кризи. Може статися так, що ви потребуватимете поради чи просто думки іншого щодо вашої життєвої ситуації. Важливо обирати для цього або компетентного професіонала, або ж людину із схожими проблемами у минулому, чи людину, яка є авторитетною для вас, але пам'ятайте, що їх досвід чи погляд не є беззаперечним прикладом для наслідування. Ви можете опиратись на їх поради, чи досвід, але свідомо обирати лише власний шлях, лише те, що підходить особисто вам. 

Щось нове завжди несе у собі зміни. Набуття нових форм відносин, чи світосприйняття, чи сприйняття власної особистості це завжди виклик зустрітися із змінами, прийняти їх, навчитися з ними жити. Бо колись ці нові форми на фоні наступної кризи ми назвемо старими. То ж спробуйте подивитися на кризу як на виклик. Виклик не подолання проблем, а виклик усвідомлення і прийняття нового. Зміни, що несе в собі криза, безперечно змінюють нас, а в яку сторону кожен обирає сам: чи наважитесь ви впустити нове у власне життя і змінитись разом з тим, чи оберете захист і застрягання у старих формах, стагнацію (застій, нерухомість, відсутність розвитку) і регрес ( рух назад, повернення до віджилих форм, занепад, деградація ). В будь-якому випадку варто не забувати, що зріла особистість може прорости лише крізь низку криз. Саме ваша здатність проходити крізь життєві кризи свідчить про те, яка ви особистість.